Моя душе! Сьогодні повсюди оселилася тиша. Я так чекала її. В ній можна виплеснути всю себе. Себе справжню, яку знаєш і якою можеш бути наодинці з собою.
Моя душе! Нам з тобою сьогодні в дорогу. Знайому та щоразу довшу в силу душевних спотикань та вимушених падінь. Ми з тобою відвоюємо в цій боротьбі місце для діалогу. Серед безлічі запитань – бодай одна самотужки виборена відповідь, серед програшів – перемога.
Чи не так гартується душевний максимум? Скільки це і чи вистачить для наступного кроку, для наступного пошуку, нового запитання? Полохлива душа, шукаючи тиші, сторониться надмірності зовнішнього звуку та миттєвості матеріального. Рятується одна душа – рятуються тисячі. На відстані шепоту, на відстані щирої сльози та слів покаяння. З боротьбою приходить впевненість. З боротьбою приходить світанок. Душа повинна дочекатися свого Світанку.
Переглядів: (144)