На сороковий день після народження Христа, після закінчення днів законного очищення, Пречиста Богородиця разом з Іосифом Обручником та немовлям прийшла з Вифлеєма до Єрусалимського храму. За законом Моїсея, батьки повинні були приносити в храм для посвячення Богу своїх первістків (перших синів) на сороковий день після народження. При цьому покладалося в подяку Богу принести жертву. На виконання закону Матір Божа з Іосифом і принесли Іісуса до храму, а для жертви – двох голубів.
Стрітення – це зустріч двох завітів, зустріч людини і Бога. Обличчям Старого Завіту і виступив старець Симеон – представник вірних праведників, які з покоління в покоління чекали Месію, щоб звільнитися від духовного рабства гріха. Серцем і очима від засвідчив здійснення пророцтва про народження Спасителя від Діви Марії. Це очікування було не пасивним, а дієвим, несло в собі тверезість духу, молитовне стояння, безсумнівну віру в звершення обіцяного.
І ось древній літами старець, йому було більше 300 літ, зустрічає Божу Матір з Христом Богом. Духовними очима він впізнає їх, натхненний Духом Святим, підходить і бере Немовля на руки, промовляючи пророчі слова: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32).
Ще проповідь Євангельська не лунає, але вже своєю появою в людській плоті Бог проповідує смирення, милість і любов до дітей Адама. Бог воплотився – і відновив зв’язок між небом і землею. Симеон бачить не тільки цю таємницю, але й пророкує майбутній хрест Спасителя: ”Ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання — і Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець” (Лк.2:34-35).
Пізнає Бога у Немовляті й пророчиця Анна, вдова, що постійно прибуває при храмі у молитві. Ці святі люди стають містком між старозавітними та новозавітними праведниками. Звичайні люди могли не впізнати святого сімейства, але в праведників відкриваються духовні очі, які бачать написане на скрижалях вічності.
Це свято стосується кожного з нас. Ми, християни, теж повинні стати в певному роді “богоприїмцями”, тобто прийняти душею і серцем Христа, долучатися до вічного таїнства Святої Євхаристії.
Переглядів: (122)