В третю неділю після Пасхи Церква згадує жінок-мироносиць та таємних учнів Іісуса Христа — святого Іосифа Аримафейського та Никодима, які випросили у Пілата тіло Спасителя для погребіння після того, як Він був розіп’ятий на Хресті.
Хто були жінки-мироносиці? Всі євангелісти перш за все вказують на Марію, яка народилась в Галілейському місті Магдали, ту саму, із якої Іісус Христос вигнав сім бісів. Друга мироносиця — Марія Іосієва, мати Іакова та Іосії, слідувала за Спасителем до самого гробу. Її син – Іаков Алфеєв був одним із 12 Апостолів. Соломія була матір’ю синів Заведеєвих, Апостолів Іоанна та Іакова. Крім них, Апостол Лука вказує на жінок-мироносиць — Іоанну, яка була жінкою Хузи, домоправителя Ірода, яку зцілив Господь. Також була Сусанна та інші, яких він не називає іменами, але які любили Господа і служили Йому. І, звичайно, до жінок-мироносиць відносяться Марфа і Марія – сестри Лазаря.
Жінки-мироносиці були біля Хреста під час всіх тих страшних подій Великої п‘ятниці. Вони були до останнього із Божою Матір‘ю і апостолом Іоанном Богословом. Тоді, коли від страху розбіглись всі Апостоли. Після того, як Спаситель ізпустив дух, жінки-мироносиці поспішили додому, щоб приготувати миро та аромати, Марія Магдалина та Марія Іосієва дивились, де погребли тіло Іісуса, і пішли додому лише з настанням повної темноти. За своє стремління до Сина Божого, за рішучість воздати Йому почесті при погребінні, за свою непорушну віру саме ці жінки першими із людей отримали радісну звістку про Воскресіння Христове, та зробились першими та сильними проповідницями, так як дізнались про це із вуст Ангела.
Із Євангелія ми дізнаємось, що Господь Іісус Христос ще не однократно являвся жінкам-мироносицям та Своїм Апостолам. Він являвся їм для того, щоб вони переконались, що Він дійсно воскрес і Воскреслий — дійсно Він, оскільки не всі відразу повірили у Воскресіння Христове. Настільки була неймовірна подія Воскресіння Христового. Крім того, зовнішній вигляд Господа Іісуса Христа після воскресіння змінився, і багато не впізнавало Його. Марія Магдалина прийняла Його за садівника. Учні, які йшли в Еммаус, теж не могли пізнати в Ньому Іісуса. І лише тоді, коли Він переломив хліб та став невидимим, Лука і Клеопа зрозуміли, що Він був Спасителем (Лк. 24. 18-35). І коли Господь явився Своїм учням, євангеліст Матфій говорить, що одні поклонились з вірою, а інші піддались сумнівам (Мф. 28.17). Сумнівався і Фома. Він повірив лише після того, коли Спаситель показав йому Свої рани та дозволив торкнутись до Свого тіла.
Події Воскресіння Христового учні та жінки-мироносиці пізнавали духовним поглядом поступово, не відразу. І лише коли Святий Дух зійшов на них в день П‘ятидесятниці, вони остаточно укріпились у вірі в Воскресіння Христове і почали апостольську проповідь. В цій проповіді брали участь не лише дванадцять Апостолів та Апостоли від семидесяти, а й Божа Матір та жінки-мироносиці, пам‘ять яких ми сьогодні святкуємо.
За прикладом святих жінок-мироносиць багато християнських жінок звернулось з живою вірою до Вознісшагося на Небо Христа. В історії християнства є багато жінок та матерів, які полюбили Іісуса Христа та його вчення більше земної слави, почестей, багатства, насолод цього світу, більше, ніж своїх дітей, батьків, чоловіків, вибравши смерть, аніж відречення від Христа та Його заповідей. Багато храмів та монастирів будувалось благочестивими царицями та княгинями.
Перше покоління жінок-мироносиць померло, на зміну їм прийшло друге, а потім третє. І так жіноче служіння в Церкві Христовій передається із покоління в покоління до цього дня. Є й сьогодні жінки-мироносиці, які співають у хорі, печуть просфори, слідкують за благоустроєм у храмі, та виконують інші важливі служіння в Церкві Христовій, тому що вони відчувають себе членами цієї апостольської общини.
Нічого з того, що було створено першим поколінням християн не було втрачено в Церкві Христовій. Церква все бережно хранить. І тому, коли ми шануємо пам’ять жінок-мироносиць, учнів Христових, то згадуємо не просто тих, хто вніс свою долю в служіння Церкві, а й тих, хто відкрив шлях, по якому йдемо і ми вслід за ними, тому що служіння, яке вони почали після Воскресіння Христового, в Церкві не вичерпується і не припинеться ніколи. Воскресіння Христове оживотворило всіх членів Церкви, не лише тих, хто був присутній при цій події, а й всі наступні покоління, та надихнуло їх на служіння, яке ніколи в Церкві не закінчується.
Вітаємо із цим святом, яке ще називають православним жіночим днем, всіх жінок, зокрема наших прихожан, матерів, дружин, бабусь, дочок. Дай вам Боже берегти, нести та поширювати многоцінне миро віри, жертовної любові та терпіння. Нехай Всемилостивий Господь укріпить ваше стремління в служінні, на яке ви поставлені Богом в Церкві та у своїх сім‘ях!
Переглядів: (116)