Історія храму це, передусім, історія громади, парафіян,
зусиллями яких була зведена ця велична споруда.
Історія Петро-Павлівської громади м.Рівного бере початок з 1993 року. Після того, як вірні чада Святої Соборної Апостольської Церкви залишившись без храму, спільними зусиллями почалися пошуки приміщення, для звершення Богослужіння.
І як сказано в Святому Письмі: «Хто шукає, той знайде, хто просить, тому дається, хто стукає, тому відчинять».
На той час КСП «Волинь», угіддя якого знаходяться в межах Басового Кута, закінчувало будівництво нового дитячого садка, а старе приміщення, на прохання вірян, було передане під молитовний будинок.
12 липня 1993 року, в день пам’яті святих апостолів Петра і Павла протоієрей Петро Устянчук (+2004р.) звершив перше Богослужіння у реконструйованому приміщенні. Протодиякон Миколай Максимюк(+2008) керував хором.
Однак з часом виникло питання про будівництво нового храму. Багато дискутували, радились з цього приводу, адже на будівництво церкви потрібні величезні кошти, яких немає. Та з вірою на допомогу Божу розпочали будівництво нового храму.
Церковна громада на чолі з настоятелем протоієреєм Петром Устянчуком звернулася до міської Ради щодо виділення земельної ділянки під будівництво. Рішенням №180 від 26 грудня 1996 року міськвиконком дав дозвіл на використання земельної ділянки дитячого садочка під будівництво церкви. (Проект храму виготовив архітектор Дем`янов В.О.).
Парафіяни власними силами викопали фундамент. Сотні кубометрів землі люди викинули з траншеї, глибина якої досягала більше трьох метрів. Робота просувалась швидко. Був застосований каскадний метод, коли грунт з глибини 3-х метрів перекидався вверх, працюючому робітникові з лопати на лопату, а той викидав його у візок .
15 жовтня 1997 року архієпископ Варфоломій, керуючий Рівненсько-Острозькою єпархією УПЦ, освятив місце і заклав перший камінь у фундамент майбутньої церкви, а також зробив першу пожертву на будівництво. Ця урочиста подія надихнула людей на ще більшу працю. Роки будівництва і невтомної праці об`єднали їх в один сімейний колектив. Парафіяни власними силами виконували всі необхідні роботи. Залишаючи родинні проблеми та хатні справи парафіянки щоранку поспішали до будівельного майданчика, щоб приготувати обід та нагодувати будівельників. Завдяки старанням прихожан люди доброї волі жертвували на храм не лише кошти, але й будівельні матеріали: цеглу, цемент, ліс, метал і т.ін. А на свято Різдва Христового ледь не весь парафіяльний актив ходив по домівках басівкутців, славлячи Христа, і збираючи кошти на будівництво.
2 квітня 2002 року у Петро-Павлівську церкву було призначено другого штатного священика – ієрея Димитрія Задорожного.
10 липня 2002 року було освячено і піднято перший купол, та вже у 2003 році на престольне свято святих першоверховних апостолів Петра і Павла, з ласки Божої, до храму були привезені часточки святих мощів св.ап.Петра і Павла. Радості віруючих не було меж.
11 вересня 2003 року, парафіяни Петро-Павлівської церкви побачили, що древня, раніше майже чорна, ікона святителя Миколая Чудотворця оновилась. Відтоді ця ікона стала однією з головних святинь храму.
7 квітня 2004 року, на свято Благовіщення Божої Матері, відійшов у вічність настоятель храму протоієрей Петро Устянчук. Тіло спочилого було перенесено до храму, де зібралося багато прихожан, щоб попрощатися з своїм дорогим пастирем. Чин похорону очолив керуючий Рівненською єпархією УПЦ, архієпископ Варфоломій. Похоронили отця Петра на території храму. Щосвята, коли віруючі обходять церкву хресним ходом, обов`язково заходять на могилу до свого першого настоятеля, де звершується заупокійна літія і виголошується «Вічна пам`ять».
Заупокійна літія на могилі першого настоятеля храму протоієрея Петра
Указом від 17 травня 2004 року настоятелем храму призначено протоієрея Димитрія Задорожного.
У травні 2005 року за станом здоров`я пішов за штат протодиякон Миколай Максимюк, (12 жовтня 2008 року о.Миколай відійшов у вічність). На його місце був призначений уродженець Басового Кута диякон Миколай Чепіль.
У цьому ж році біля храму було відкрито скульптурний пам`ятник Христу Спасителю (скульптор Володимир Стасюк), який немов живий благословляє богомольців.
Під час будівництва церкви люди зріднились і стали справжньою великою церковною родиною.
На даний час у Петро-Павлівськіому храмі діє хоровий колектив, який з 2005 року очолює регент Іванчук Валентина Борисівна.
Влітку 2006 року почався розпис церкви. Довго шукали художників, об`їздили багато храмів і монастирів, оглядаючи роботи різних митців. Запросили художника з Буковини: Валентина Міхоряну та мешканця м. Рівного Кузмічова Сергія Павловича. Сергій Павлович взявся за виконання іконостасу. Царські Двері його роботи вражають своєю величчю і красою. Настінний розпис виконано в кращих традиціях іконописних шкіл. Вражають своєю неповторністю великі настінні панорами по обидві сторони іконостасу з фрагментами життя святих апостолів Петра і Павла. Під час розпису враховували також наявність іменних ікон – зображення святих, чиї імена є найпоширенішими.
В бані центрального купола зображений Господь Пантократор (з грецької – Вседержитель), Його оточують понад 70 ангелів.
12 серпня 2006 року у штат Петро-Павлівської церкви був призначений священик Леонід Ізерський.
Незважаючи на те, що розпис храму ще не закінчився, 12 липня 2007 року, в день престольного свята, було звершено першу Божественну Літургію у новому храмі. Богослужіння звершив керуючий Рівненською єпархією УПЦ, Високопреосвященнійший Варфоломій.
Після закінчення художніх робіт, 26 листопада 2007 року, в день пам`яті святителя Іоанна Златоустого, настав довгоочікуваний для парафіян день – архієпископ Варфоломій звершив чин освячення Престолу і храму та очолив Божественну Літургію. Йому співслужили тридцять два священнослужителі.
Переглядів: (3022)