Те, про що ми мовчимо – варте тисячі слів, відстаней та діалогів. Найчастіше – непочутих, далеких, без відповіді. Сьогоднішня доросла ще іноді озирається на вчорашню дитину. Туди, де знайомі слова, де відстань без часу.
Він часто приносить спогад про дитинство. Про сміливість бути собою, про любов без виключення, про щедрість серця. Він приходить, чує, вболіває і рятує. А ще просто чекає.
Він сьогодні прийде знову. Як приходить радість, полегшення, втіха. Щоразу збираєш перелік прохань, питань, розмов. Стисло, в один лише лист. А достатньо – віддати та поділитись. Тим, що вже маєш.
Поспішайте лишити повідомлення про надважливе, не собі. Тому, кому важливо і важко. Святий отче Миколаю, моли Бога за нас!
Переглядів: (3)