Сьогодні Господь йде до нас. Він не раз говоритиме про біль та страждання, зраду та покарання. А ще говоритиме, що всюди живе Любов. На Таємній Вечері, у Велику Суботу, дорогою до Голгофи. Бути нелюдським мукам, бути зраді, бути болі. А ще бути прощенню та помилуванню. Ворогом в очах лютої юрби та Возлюбленим – в очах Господа.
Велика Тиша просить все змовкнути, заглушити в собі зайвий шепіт гніву та заздрощів. Розбудити Любов. До найближчих найперше. А потім вдихнути Світанок нового Життя. Ми осуджували – а Він терпів. Ми нарікали, а Він молився. Він смиренно чекав, ми ж кричали: “Розіпни!”. Тіло знайшло спокій, душа світлом осінила кожному дорогу довгого пошуку. Страждання – а Він прекрасний. В красі Свого праведного життя і безграничної любові до кожного.
Ми йдемо до Воскресіння. Соборно, єдино. Це коли віддавати радість та теплу сльозу. Вона вмістить переповненість душі. Дай відповідь на цю радість всеобіймаючою сердечною участю і добрим словом. Лекало Божої любові жертовне та смиренне. Воно з самісінького зернята – чисте та святе. Під Розп’яттям – Тобі мої сльози, покаяння та “прости”.
Справжнє Воскресіння – це зцілення зсередини, дотик до зарубцьованих ран, невимовна радість до всього, що дихає життям. Це все – вічне. Він розпалює серце. Душею здобута благодать не згасне.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Переглядів: (259)