Ти прийшов у цей світ заради мене. Прийшов тихо, як приходять найрідніші після довгої розлуки, боячись сполохати мить перед щастям.
Ми очікуємо на цю зустріч в черзі довжиною в рік. Ми спраглі дійти до Твоїх ясел та вклонитися перед Світлою радістю. Ми сьогодні – подорожні, ми сьогодні – гості в Твоїм домі. Як це багато – відчувати ” душевну втому” від пройденого шляху, подарувати те, що здобулось терпінням та любов’ю.
Вже ось-ось і Світло від благословенної колиски заспокоїть і вселить немарність терплячого очікування. Такою тихою та чистою буває лише Любов. Десь тут, в убогій тиші, де свідком стане перша зірка, Мати вже співає колискову світові. Щоразу як вперше. Такою буває лише радість: очікувана та бажана. Заради неї варто чекати. Неодмінно в радості та доброті.
Він обрав тебе і мене. Обрав бути поруч і відчувати те, що відчуваю я. Біль, переплетену з радістю, смуток, відчай. Так, щоб Вифлиємську новину почув кожен.
Славить Бога серце, славлять Бога вуста. Новий рік вигукує про останні новини, метушиться та ніяковіє. Незмінним та сильним залишиться знайоме серцю – сьогодні в моєму Різдвяному дні особливо багато Бога. Святкова метушня не завадить згадати найважливіше: Христос народився! Славімо Його!
Переглядів: (111)