Як рідко ти приходиш в мої сни!Великим смутком спогади омиті.
Спогади радіють між рядками туги, посміхаються раптовому моменту, який прожитий. Це десь зовсім далеко в пам’яті. Це про любов. Бог є Любов. Це про радість, хоча і без посмішки. Нам відпустити, пробачити, продовжити себе в молитві. Йому – дарувати вічний спокій та милість. Така повнота зрозуміла душі. Сьогодні знову прокинеться пам’ять. Сьогодні і заболить. Сьогодні можна. Ми нагадаємо собі, що найрідніші, по той бік мовчання, живуть нашими молитвами. Мої дні для тебе – вічність без ліку. До найрідніших ми йдемо сьогодні на гостину. Без обіймів та поцілунків, долаючи важку відстань молитвою. Це ще ближче, ще тепліше. Хто пішов раптово, в кого не встигли попросити вибачення, з ким нас розділяли кілометри – сьогодні поруч. На відстані щирого слова та ще ріднішого спогаду.
Переглядів: (144)