Хвороби і неприємні випадки посилаються нам для користі нашої душі, і насамперед, для смирення нашого, і для того, щоб проводили житя своє
обачніше і розсудливіше.
Прп.Амвросій Оптинський
Єлеосячення є Таїнство, під час якого при помазуванні тіла єлеєм закликається на хворого Благодать Божа, котра зцілює немочі душевні і тілесні. Розповсюджена назва Таїнства Єлеосвячення – Соборування, тому що його було прийнято звершувати «собором» семи священників. Відповідно до цього, і сам чин включає в себе сім читань з Апостола, сім читань з Євангелія, сім молитов і стільки ж помазувань. Число 7 зображене в знак сами Дарів Святого Духа, і відповідно семи молитвам пророка Ілії, якими він закрив небо, а також відповідно з семиразовим зануренням Неємана в Іордані, після чого він очистився від прокази. Єлеосвячення може бути звершене і меншою кількістю священників (і навіть одним), але і в цьому випадку повинні бути прочитані всі сім молитв і звершені всі сім помазувань.
Соборування – це Таїнство для хворих, а не для помираючих (як часто неправильно люди вважають). Чинопослідування Таїнства поділяється на дві частини: в першій ми просимо у Бога простити наші гріхи (тому що наші гріхи, як фізичні, так і душевні, трапляються через наші гріхи), потім ми просимо зцілення. Апостол Яків свідчить: «Якщо хтось з вас хворіє, нехай прикличе пресвітерів Церкви і звершать молитву над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє» (Як.5,14).
Cоборуватись може кожний хворий християнин з семирічного віку. Але слід пам`ятати, що кожний християнин – воїн Христовий, повинен стійко, з вдячністю, переносити різні незгоди і хвороби.Єлеосвячення вимагає від людини віри і покаяння. За цієї умови їй відпускаються гріхи, котрі являються причиною всякої хвороби (у тому числі, забуті і несвідомі). Немовлят не соборують, оскільки у них немає свідомо звершених гріхів.
Необхідно мати на увазі, що Таїнство Єлеосвячення позбавляє від забутих, а не від навмисне прихованих гріхів. Якщо вашу християнську совість тяготить якийсь гріх, то необхідно, переlусім, покаятись у ньому на сповіді. Як правило, особливої підготовки до Таїнства Єлеосвячення не потрібно. Але слід пам`ятати, що по слову апостола Якова: «молитва віри зцілить болящого». Кожному дається по його вірі, тому при підготовіці до Таїнства Єлеосвячення бажано посилити свою покаянну і молитовну зосередженність.
Під час соборування єлеєм помазуються обличчя, руки і груди, тому приходити до Таїнства бажано в одязі, який би дозволяв звершити помазування. Крім цього, бажано мати при собі серветки або вату. Таїнство Єлеосвячення бере початок з часів свв.Апостолів, котрі отримавши від Господа Ісуса Христа «владу цілити недуги», «багатьох хворих мазали єлеєм і зцілювали»» (Мк.6,13). При звершенні цього Таїнства чоло, щоки, груди і руки хворого хрестовидно помазуються освяченим єлеєм, до якого додають червоне вино на згадку про пролиту Христом кров. Зараз соборування зазвичай звершується у храмі. Важко- хворих священники соборують в лікарні чи удома. При звершенні соборування посудина з єлеєм ставиться в таріль з зерном (зазвичай з пшеницею), що символізує щедрість і милість Господа до людей. Пшениця є також символом початку життя: як зерно може дати у свій час росток, так і в висохлому від хвороби тілі є початок життя, котре може по волі Божій розцвісти зараз же, на землі, і після загального Суду і Воскресіння. Над пшеницею ставлять посудину з єлеєм, в який вливають трішки вина. Єлей означає милість Божу, яка сходить на хворого, а вино – ліки, вживані в євангельській притчі милосердним самарянином, який вилив єлей і вино на рани побитого чоловіка, якого він зустрів на дорозі. Тоді це помазування ще не мало сакраментального значення, хоча, очевидно, і супроводжувалося молитвою. Лише після П`ятидесятниці, коли апостоли прийняли Святого Духа, помазуання єлеєм, яке вони звершували, набуло значення Таїнства, що вводить в Життя Вічне в Ісусі Христі. Навколо посудини з єлеєм ставлять сім свічок і сім паличок з ватою на кінцях. Після піднесення молитв читають сім текстів з апостольських послань і сім – з Євангелія. Після кожного читання, що нагадує про зцілення Богом людського тіла і душі, про Його милосердя, з читанням молитви священник звершує помазування.
Помазуються лоб, ніс, щоки, уста, груди і руки з обох сторін. Після сьомого помазування священник, розкривши Євангеліє, покладає його на голову хворого, як символ зцілюючої руки Господньої. Після закінчення Таїнства хворий просить у всіх прощення. Єлей, який залишився, у випадку видужання хворого, спалюється в лампаді, а у випадку смерті хворого – ним хрестовидно поливається тіло покійного. Для кожного хворого цей єлей освячується завжди знову. У випадку очікування швидкої смерті хворого можна звершити єлеосвячення в скороченому вигляді. Єлеосвячення можна вважати звершеним, якщо священник встигне звершити хоча б одне перше помазування.
Існує думка, що соборування є виряджання у майбутнє потойбічне життя і що після звершення цього Таїнства навіть не можна одружуватись. Але це вкрай помилкова думка. Дійсно, католицька (західна) церква, в протиріч провославному вченню, дивиться на це Таїнство як на останнє помазування на переселення душі, як настанову у вічне життя, тому й велить звершувати його над помираючим. Але такий погляд не має підстав і підтвердження ні в Святому Письмі, ні у вченні древньої Церкви. Наші предки на досвіді знали силу цього Таїнства, а тому й звертались до нього часто, при кожній важкій хворобі. Звідки ж з`явилось неправильне твердження про те, що соборування тільки для вмираючих? Очевидно, з такого важливого моменту, як прощення забутих гріхів. Під час соборування людині відпускаються гріхи, звершенні нею через незнання, а також всі забуті нею гріхи. З цієї причини раніше хворий християнин намагався не тільки посповідатись і причаститись перед смертю, але й пособоруватись. Чомусь ця обставина запам`яталась найбільше. Але ж бажання віруючої людини причаститись перед смертю не означає, що приймати Святі Таїни повинен тільки умираючий! Якщо ж після єлеосвяченння видужують не всі абсолютно хворі, то це буває або по недостатній вірі хворого, або по волі Божій, оскільки і за життя Спасителя не всі хворі зцілювались, не всі мертві воскресали. Якщо ж хтось з пособоруванних християн помирає, то згідно вчення Церкви, отримує прощення забутих гріхів, в яких за життя не розкаявся на сповіді священнику – через забуття і неміч тіла.
З ХVІІ століття у нашій Церкві звершувалось загальне єлеосвячення над здоровими у всіх кафедральних соборах і монастирях. Згідно сучасної традиції Православної Церкви, загальне єлеосвячення в храмах проводиться у Великий піст, інколи ж, на прохання прихожан, і в інший час. Важкохворих соборують удома чи в лікарні в любий час за їхнім проханням. Після звершення Таїнства єлеосвячення священники рекомендують в найближчий час приступити до Таїнства Причастя.
Переглядів: (508)