І ось закінчились різдвяні свята… Пролетіли веселі, шумні дні; посмішки; веселощі; святкування, немов, як ті хмари над головою… Людська душа яка в період з Різдва Господнього відпочила, але в той момент і ослабла в боротьбі з гріхом, прагне духовної їжі і підкріплення. Завдячуючи Матері Церкві, така можливість людині надається саме зараз.
Церква, немов, як той корабель спасіння, запливає в тиху пристань, яка називається – Великий піст… Але для того, щоб належно вступити в тиху пристань, відповідно має бути і спокій в середині нас. Для цього Православна Церква встановила підготовчі неділі перед Великим постом. Які і є початком великопісного періоду.
Перша підготовча неділя до Великого посту називається неділею митаря і фарисея. На Літургії у цю неділю читається притча з Євангелія про митаря і фарисея, з метою показати, що тільки слізна молитва й смирення, як у митаря, а не перелік своїх чеснот, як у фарисея, можуть здобути нам милосердя Боже. З цієї неділі до п’ятої неділі Великого посту за всенічною після читання Євангелія співається покаянна молитва: «Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче…».
Друга підготовча неділя до Великого посту називається неділя про блудного сина. У зворушливій притчі про блудного сина, яку ми чуємо на Літургії у Євангельському читанні, свята Церква навчає нас надіятися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах. У цей тиждень, а також і в наступні два тижні на всенічній після полієлея співається псалом: «На ріках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сіон наш…». Цей 136-й псалом оповідає про страждання євреїв у Вавилонському полоні і про їхню тугу за батьківщиною. Слова цього псалма допомагають нам задуматися про наш полон гріховний і про те, що ми повинні прагнути до своєї духовної батьківщини, до Небесного Царства. Багатьох бентежить останній стих псалма, де говориться: «Блаженний той, хто візьме і розіб’є дітей твоїх (вавилонських) об камінь!». Звичайно, ця думка у буквальному сенсі слова жорстока і зовсім неприйнятна для християнина, бо Сам Господь навчав любити й благословляти ворогів своїх: і поклонятися Богові в «дусі та істині». Саме ця думка стає чистою та величною у духовно-християнському значенні, бо це значить – блаженний той, хто має тверду рішучість розбивати об камінь віри погані думки і бажання тоді, коли вони ледь-ледь зародилися (тобто перебувають немов у стані немовляти), перш ніж вони виростуть у злі діла та звички.
Третя підготовча неділя до Великого посту називається М’ясопусною, або Сирною, бо із скоромної їжі у цей тиждень дозволяється їсти тільки сир, молоко, масло та яйця. Сама неділя М’ясопусного тижня називається неділею про Страшний Суд, бо на Літургії читається Євангеліє про Страшний Суд і про останню відплату, чим свята Церква закликає грішників до покаяння. У піснеспівах Сирного тижня згадується гріхопадіння Адама та Єви, яке сталося внаслідок нестриманості, і складається похвала посту з його спасительними плодами.
Остання неділя перед Великим постом називається Сиропусною, бо нею закінчується споживання сиру, масла та яєць. На Літургії читається Євангеліє (Мф.6,14–21) про прощення образ ближнім, без чого ми не можемо одержати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього Євангельського читання християни мають благочестивий звичай просити у цей день одне в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити усе, аби примиритися з ворогуючими. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею, після якої і настає Великий піст.
Переглядів: (175)