Щоб залишити свій слід, не обов’язково проходити через бруд. Легше по собі залишити слово, зронене мимоволі, щедрий жест, навіть погляд. Куди важче залишити слід в пам’яті серця. Дивно, але воно теж вміє пам’ятати.
Ми сьогодні спішимо проживати життя. Брати від нього повноту світанків та щирість зустрічей: далеких та рідних; обіймів, дзвінків, присутності. Як важко відпускати, коли не маєш часу та прощання та прощення. Коли кілометри болю забирають твій слід пам’яті. Раптово, зненацька. Десь за межами розуміння вже спокій. Там тиша та рівновага.
Сьогодні ми щодня вчимося втрачати. Від того безцінна пам’ять та мить.
Переглядів: (33)