Ми знову прийшли на зустріч. Зустріч, якій не відбутися в нашій осені, але жити у вічній пам’яті. Свіча часу знову горить. Яскраво і терпляче. Там знову чекають, тут потребують молитовного діалогу. Свіча імен, миттєвостей, життєвих проміжків, які ще не відпускають. Пам’ять болить однаково гостро. На відстані років чи вчорашніх годин скорботи. Там досі чекають. Тут не забувають, хоча і без зустрічі.
Свіча пам’яті жива. Ти запалюй її щоразу, як потребуватимеш зустрічі.
Переглядів: (74)