Із листів ми знаємо про найдорожче. В них ми просимо зустрічі, не готові до прощання, а найчастіше – чекаємо. В очікуванні відповіді вся відстань без кілометрів до найближчого пункту. Чи видужить душа долетіти до адресата? Знайомого і без віку, який суворо споглядає добрим поглядом за дорослими дітьми.
Сьогодні нам особливо хочеться вірити в диво та добро. Розбити відстань зустріччю та теплим словом. І якщо чекати, то – лист- підтримку, лист- радість.
Нехай сьогодні відповідь прийде туди, де в одинокому вікні горить світло і де дім наповнений дитячим сміхом. Де ще чекають і вже знайшли очікуваний конверт від небесного адресата.
Переглядів: (114)