”Нет более удачного времени
для совершения нашого спасения,
чем сейчас…”
схимн. Исидора
Хресний хід – хресний – значить важкий, бо ніколи хрестоносіння не було легким. Хресний хід – значить непереможний, з Хрестом, яким переможено смерть і гріх – ”Хресний хід іде – біси тремтять”.
Вже більше 150-ти років православні прочани йдуть подільською землею до Почаєва. Навіть страшна Вітчизняна війна не стала перешкодою у цьому святому ділі. Починається все біля церкви Пресвятої Богородиці в с. Довжок на свято Преображення Господнє. Тисячі паломників різного віку, з різних областей і навіть країн починають свій шлях молитви, покаяння, очищення.
Мабуть, не даремно, хресний хід розпочинається на свято Преображення – це як заклик до кожного преобразитися самому, змінитися, стати кращим, адже ми створені за подобою та образом Божим. Триває він сім днів – сім днів Бог творив світ і, можливо, кожен паломник цього хресного ходу покликаний протягом нелегкого семиденного шляху переосмислити себе, побачити свою личину, перебороти в собі охоплену страстями людину і з поміччю Божою віднайти нову, нетлінну духом, оновити свій внутрішній світ.
Розказують, що сама Цариця Небесна благословила цей шлях, сказавши матері сліпої дитини йти пішки із молитвою з Кам’янця-Подільського до Почаєва, де сталося чудо – дівчинка прозріла. З того часу кількість хрестоходців все зростає. Крок за кроком, долаючи втому, переборюючи гординю, стереотипи та комплекси, кожен несе з собою своє горе та прохання, віру та надію, свою маленьку жертву. Особиста іскра сподівання перетворюється на велике вогнище надії.
Хресний хід – це і випробування, і перевірка себе на моральну, фізичну та духовну витривалість. Тут ти відчуваєш себе частиною великої церковної сім’ї, відчуваєш значення слова ”соборність”, коли всі в кожному і кожен у всіх. Тут діляться досвідом, духовним та матеріальним хлібом; тут шлях, молитва і небо – на всіх одні. Тут ти бачиш втілення понять ”брат і сестра” і сам намагаєшся не тільки називатися, а й бути таким братом чи сестрою…
Біля святинь та храмів звершуються молебні, в дорозі співаються молитви, у серці кожного тепліє велика чи маленька лампадка і тягнеться своїм вогником до вічного небесного Сонця Правди. В селах прочан зустрічають інші православні, вони приносять паломникам харчі та пиття, допомагають, хто як може, і вже самі вливаються у спільну молитву, підкріплюються благодаттю та величним відчуттям соборності.
Тут можна перевірити здатність людини покладатися на промисел Божий, адже люди йдуть забуваючи про себе, свої немочі, болі, потреби. Деякі беруть з собою дуже маленьких, навіть грудних дітей і проходять з візочками весь хресний шлях: крізь вітер і дощ, холодні ночі та спекотні дні. Поряд йдуть зовсім старенькі бабусі, вірячи в силу своєї віри. Йде і молодь, окрилена великими поривами пошуку шляху до істини. Йдуть зрілі люди, вже пізнавши премудрості життя, але із незгасимою вірою у серці. Всі різні та однакові йдуть хресним шляхом, кожен своїм темпом та зі своєю життєвою ношею.
Колись Матінка Божа на Своє Святе Успіння чудом зібрала апостолів з різних куточків землі , де вони проповідували істину. А сьогодні Цариця Небесна просить кожного з нас, відкласти всі свої земні турботи і, як колись апостоли, прийти побачити: не смерть, а Успіня, не тління, а вічне життя у Дусі, живий Ківот Нового Завіту, Небесну Матір, земну Діву, яка стала чеснішою Херувимів, і славнішою Серафимів.
Давши світові найдорожчу Істину та перемігши смерть, Преблагословенна та Препрославленна чекає молитви кожного. Як любляча Мати, покриває та заступається за кожну грішну душу. Молімося до Пресвятої Богородиці та просімо допомоги та Її Святого заступництва. Пресвята Богородице, Спаси нас!
Зі слів учасниці хресного ходу Мирослави Кучерук записала Олександра Мей.
Переглядів: (139)