Уверение Фомы. Монастырь Дионисиат, Афон
”Бог не є Богом мертвих, але живих, бо у Нього всі живі” (Лк. 20: 38). Беззаперечний доказ перемоги життя над смертю, Царства Небесного над пеклом. Покидаючи земний світ, душа продовжує жити в іншому. Стає тлінним тіло, проте залишається безсмертним дух. По закінченні земних днів, життя людини продовжується у вічності.
Святою Православною Церквою виділені особливі дні поминання всіх тих, хто відійшов у вічність. Неділя після Пасхи, або, як її ще називають – Провідною, займає особливе місце. У цей день прийнято відвідувати могили спочилих рідних та близьких. Кожен вірить, що попри фізичну відсутність тут і зараз, людина молитовно перебуває поряд.
Чи варто поминати померлих? Адже їх з нами вже немає, життя наповнюють нові люди та події. Для православного християнина – це безсумнівна відповідь. Молитва за померлих – найголовніша з заповідей, якy дав нам Спаситель – любові до ближнього. Виконуючи її, ми руйнуємо межі часу та простору на шляху до спасіння як своєї душі, так і тих, кого покликав Господь.
Нехай спільна молитва за спочилих батьків, дітей і всіх рідних не обмежиться одним календарним днем, а стане щоденним радісним обов’язком.
Переглядів: (116)