Благословенна будь же ти, хвилино,
коли почула я дитячий крик.
(Ліна Костенко)
Дитинство не дають напрокат, його не купують та не позичають. Воно просто приходить з першими невмілими, несміливими кроками та довгожданим словом. За щирою посмішкою в обіймах простоти згубило дитинство лік часу; і перші синці не завада вдихнути життя як повітря. Для нього не буває “запізно” або “невчасно”. Це одночасно “тут” та “вже”. До нього приходять з казкою та ласкою. Воно боїться нещирості та несміливості. Дитинство найближче до Бога. Бо ж Він – Любов! Діти вміють говорити з Богом, писати до Бога та мовчати до Нього. Одна велика емоція під назвою “дитинство” потребує любові. Воно потребує Бога. Відкритий всесвіт дитячих душ чекає щирості, ніжності та турботи. Спішімо любити їх, тішитися дотиком, простотою сприйняття інших та себе. В них можна повчитися: як прощати, дорожити ближнім, забувати образи.
Від чого оберігати дитинство сьогодні? Про це кричать книги та мудрі вуста психологів. Але ж материнське серце – найкраща рада. Воно завжди стоятиме “на колінах” в молитві за найдорожче.
Ми всі родом з дитинства. Повернімось хоча б на мить в ту пору, коли душа була так само щиро відкрита для життя, як дитячі долоні для смачних солодощів. Нехай навіть подумки.
Переглядів: (198)