Ми живемо спогадами. Десь на полицях припали сивим пилом фото, ще далі тісняться у шафі забуті відео; особливо цінні серед усіх оцих скарбів – листи. Все це – відрізки пам’яті, делікатно складені та посортовані на “сердечну полицю”. Це – вже мовчазний відрізок життя тих, хто був поряд, кого немає поруч сьогодні.
Хтось навмисне вигадав спогади. Ми живемо людьми в спогадах. Виходить – цінна річ – спогади. Вони – в дрібницях, деталях, відрізках, уривках, що так по-живому береже душа. Вони колють боляче та різко. Вони болять, плачуть, найчастіше – мовчать. В цьому мовчанні – вся присутність та видимість.
Сьогодні в нас спільне небо та спільні спогади. Ми самотні в своїй несамотності. Моє сьогоднішнє “Христос Воскрес!” почує лише тиша, але я впевнена – ти поруч. І кожного разу поряд – коли звучить молитва. Сьогодні можна посміхнутися, можна порадіти. Від нас залежить спокій душі найрідніших та втіха нас, живих. Сьогодні відкрите небо для спогадів: молитовних спогадів.
Не забудьте згадати в молитві тих, хто поряд щодня, хоча і невидимо. Нехай не лише сьогодні, а й щодня ваші вуста вітатимуться з найдорожчими під час домашньої молитви та церковної служби.
Переглядів: (131)