«Одному бо дається через Духа слово мудрости; іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання;іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі;іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування.. .А все це чинить один і той же Дух, що розподілює кожному, як він хоче». (1Кор. 12. 8-12)
Апостол Павел в цьому посланні хоче нам вказати ще раз , на прекрасні дари служіння – служіння ближньому… Адже Господь дав нам прекрасну заповідь про любов до ближнього і до Себе. На вечірньому богослужінні, коли ми возносимо свої молитви до неба покаянного характеру , ми неодноразово в молитвах чуємо такі слова “Благословен еси Господи, научи мя оправданием Твоим ” . Ми самі взиваємо до Бога і просимо Його, щоб Він нас навчив заповідей Своїх…
Навчити звичайно ж потрібно, але необхідні і для цього вчителі , яки б вмістили і передали б всі ці дари, на які вказує нам апостол Павел. Господь настільки любить своє творіння, що на кожну епоху його існування, посилає таких людей – Ангелів земних…
Саме таким і був великий угодник Божий – батюшка Іоанн Кронштадський . СВЯТИЙ Праведний Іоанн Кронштадтський (Іоанн Ілліч Сергієв) народився 19 жовтня 1829 року у бідній родині в селі Сура Архангельської губернії. Думаючи, що хлопчик недовго проживе, його охрестили відразу після народження з імям Іоанн, на честь преподобного Іоанна Рильського. Але дитина стала міцніти і рости. Дитинство його протікало в крайній бідності і нестатку, але побожні батьки заклали в нього твердий фундамент віри. Хлопчик був тихим, зосередженим, любив природу і богослужіння.
Коли Іоанну виповнилось девять років, батько, зібравши останні крихти, відвіз його в парафіяльне архангельське училище. Важко давалася йому грамота, через що він сильно тужив і молив Бога про допомогу. В один з таких важких моментів, вночі, коли всі вихованці спали, він встав на молитву і молився особливо гаряче. Господь почув його молитву: божественна благодать осінила його, і, за його власним висловом, ніби «завіса спала з його очей». Іоанн згадав те, що говорилося в класі, і якось все прояснилося в його розумі. З тих пір він став робити великі успіхи в навчанні. У 1851 році Іоанн Сергієв закінчив з відзнакою семінарію і поступив в Петербурзьку духовну академію.
Столиця не зіпсувала юнака, він залишився таким же релігійним і зосередженим, яким був удома. Незабаром помер батько, і, щоб підтримати матір, Іоанн став працювати в академічній канцелярії з платнею в девять рублів на місяць. Ці гроші повністю відсилалися матері. У 1855 році він закінчив академію з прекрасними оцінками. Молодий випускник в тому ж році був рукопокладений в сан ієрея і призначений священиком Андріївського собору в місті Кронштадті (недалеко від Петербурга).
З першого ж дня після своєї хіротонії отець Іоанн цілком віддав себе на служіння Господу і людям, і став щодня служити Божественну Літургію. Він молився, вчив людей правильно жити і допомагав нужденним. Його старанність вражала. Спочатку, та й потім, люди нерідко засуджували його, сміялися над ним, вважаючи його не цілком нормальним.
На Літургії отець Іоанн молився гаряче, вимогливо, сміливо. У проханнях помолитися він не відмовляв нікому. І Господь приймав його молитви. Відбувалися дива: їх безліч – записаних і незаписаних. До нього стали звертатися з проханням про зцілення не тільки жителі Кронштадта, а й Петербурга, а потім і з усієї Росії і з-за кордону. Листи і телеграми сотнями приходили в Кронштадт. Отець Іван читав їх і зазвичай відразу ж гаряче молився.
Отець Іван не був блискучим проповідником, але, виголошуючи проповіді просто, ясно, сердечно, від душі, він підкоряв і надихав слухачів. Ці проповіді друкувалися окремими випусками і поширювалися у величезній кількості примірників по всій Росії. Було видано і зібрання творів о. Іоанна, що складається з декількох великих томів.
Особливою популярністю у віруючих користувався його пастирський щоденник «Моє життя у Христі». Це був щоденник духовного життя отця Іоанна, запис благодатних думок і почуттів, яких удостоївся він, за його власними словами, «від просвітлюючого Духа Божого в хвилини глибокої уваги і випробування себе, особливо під час молитви».
Отець Іван був і законовчителем. Причому вплив його на учнів, був чарівним. Діти його любили. Батюшка був не сухий педагог, а цікавий співрозмовник. Він тепло і задушевно ставився до своїх учнів, часто за них заступався, домашніх завдань не задавав, на іспитах «не провалював», а вів прості бесіди. Ці бесіди на все життя запамятовувалися учням. Отець Іван якось особливо вмів пробудити живу віру в душі дитини. На уроках він часто читав житія святих, Біблію або розповідав про свою пастирську діяльність.
Велике було милосердя отця Іоанна з перших же днів його пастирства. Він не відвертався від людей, йшов на перший поклик до найбідніших і засмучених людей. У них він молився, наставляв і допомагав, а часто віддавав останнє, викликаючи образи з боку близьких. Траплялося інколи, що, прийшовши в бідну сім’ю і побачивши убогість і хвороби, він сам вирушав у крамницю або за ліками до аптеки.
Пізніше через руки отця Іоанна проходили сотні тисяч рублів. Але він не тримав їх: однією рукою візьме, а іншою відразу віддасть. Окрім цього, батюшка Іоанн займався ще благодійністю. У 1882 році в Кронштадті був відкритий «Дім трудолюбія», в якому була власна церква, початкове народне училище для хлопчиків і дівчаток, притулок для сиріт, лікарня, притулок, народна безкоштовна читальня, народний дім. Цей заклад давав притулок бездомним в кількості до 40 тисяч чоловік в рік, різні майстерні, в яких незаможні могли заробити, народна дешева їдальня, де у свята відпускалося до 800 безкоштовних обідів, і будинок для прийому.
З ініціативи отця Іоанна і при його матеріальній підтримці була побудована рятувальна станція на березі затоки. У себе на батьківщині він побудував прекрасний храм. Немає можливості перерахувати, всі місця і області, куди простягалася його турбота і допомога.
Помер отець Іоанн 20 грудня 1908 року на вісімдесятому році життя. Величезна кількість людей супроводжувала його тіло з Кронштадта до Петербурга, де він похований в Іоанівському монастирі, ним же заснованому. До місця його останнього спочинку з усіх кінців Росії, України , Білорусії стікалися люди для молитви і постійно служили панахиди.
Міцний у вірі, гарячий в молитві і в своїй любові до Господа та до всіх людей, отець Іоанн Кронштадтський отримав по милості Божій всенародне шанування.
Переглядів: (86)